Гаценко Олексій Сергійович народився 22 липня 1981 року у м. Бурштин. У 1991 році поступив на навчання у технічний ліцей при Бурштинському енергетичному технікумі.
 
У 1996 році продовжив навчання за спеціальністю монтаж та експлуатація теплоенергетичного устаткування теплових електростанцій, здобув спеціальність техніка- теплотехніка. За час навчання був старанним студентом проявляв інтерес до гуманітарних наук, завжди був вихованим, ввічливим, тактовним, доброзичливим.
 
Після закінчення Бурштинського енергетичного технікуму продовжив навчання у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював на різних посадах та паралельно здобував другу вищу юридичну освіту. Тривалий час працював в Галицькому виправному центрі №128 директором підприємства, заступником начальника установи. Як кваліфікований і сумлінний працівник був нагороджений грамотою Голови державної пенітенціарної служби України.
 
У 2009 році Олексій створив власну сім’ю з дружиною Інною. У щасливому шлюбі народилось двоє діточок: донечка – Анжеліка та синочок – Дениско. Після повномасштабного вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року, Олексій за покликанням серця та громадянського обов’язку повернувся із-за кордону і відразу звернувся у військомат.
 
Служив на фронтах східної України, воював у «гарячих точках». Був заступником командира роти 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України, уже на фронті був підвищений до лейтенанта Збройних сил України. Останнє місце дислокації – Слов’янський напрямок Донецької області.
 
24 липня 2022року Олексій Гаценко загинув при виконанні службового завдання, йому був 41 рік. Олексій загинув, захищаючи свободу, честь, територіальну цілісність нашої України.