Оздоровчо-відпочинковий наметовий табір «Нам пора для України жить!»

Нещодавно з ініціативи голови Галицького осередку “Молода Просвіта” Віталія Грицюка та в.о. голови обласного об’єднання «Просвіта» Михайла Січки було організовано дитячий наметовий табір патріотично–християнського спрямування “Нам пора для України жить” у селі Новий Мартинів.

«Це традиційний підлітковий табір, який покликаний пробудити в дітях національну свідомість, заохотити до життя в християнських цінностях та прищепити любов до здорового способу життя. Досвід першого такого табору, який ми провели минулого року показав, що ця справа має бути продовжена. Тим більше, що є молода команда просвітян, готових взятися за таку непросту роботу» – розповідає п.Михайло Січка.

У таборі перебувало більше 60 дітей з різних сіл переважно Галицького району. Протягом семи днів молоді духом і тілом люди збагачували свої знання, фізично міцніли та кріпили витримку.

«У нас доволі насичена програма» – розповідає безпосередній організатор Віталій Грицюк. «Щоденно – ранкові пробіжки та руханки, купання у Дністрі, спортивні ігри, творчі посиденьки. Структура табору така, що діти організовувалися у чотири команди, кожна з яких давала собі назву, вигадувала клич, гімн та герб. Щодня після сніданку для невгамовних підлітків організовувалась спортивна, розважальна та інтелектуальна програми. У вільний час танцювали банси, співали чи бешкетували. А ввечері дітей під свою опіку брав сільський парох, отець Ярослав Озарків, відправляв таборянам Святу Літургію і проводив християнські науки »

Діти-аніматори постійно тримали в полі зору кожен свою команду, роздавали завдання та зауваження. «А як з дисципліною та «порушниками»? – питаю. «А як же без «порушників»? – усміхається п.Віталій. «Діти люблять і шкоду зробити, і ухилятись від завдань, і вмудрялися сигарети принести в табір. Але у нас правила суворі щодо таких речей. На кожен «грішок» є міра покарання. А за дотриманням порядку ми цілодобово стежимо. Маю на увазі себе як керівника табору, голову Бовшівського просвітянського осередку Степана Мазура, голову бурштинської “Молодої Просвіти” Олександра Іваськевича і дітей–аніматорів»

Поспілкувавшись з дітьми дізнаюся, що табір складався з команд “Січовиків”,” Лицарів добра”,”Чайок” та “Only Peace”. За кожен виграш у грі, роботу в командах, хорошу поведінку, толерантність по відношенню до інших, командам нараховувалися бали, що стимулювало їхню активність. Чи не найтепліші відгуки діти залишили про кухаря Марію Федишин та її помічниць. Жінки відмовилися від оплати праці і приділили увесь свій час приготуванню триразового харчування дітей у шкільній їдальні.

Оскільки табір патріотично – християнського спрямування, кожного дня табір відвідували гості, що ділилися досвідом, давали поради та просто розмовляли з підлітками. Серед таких людей були: волонтер Корпусу миру Holly Turano, учасники АТО, заслужений лікар України Євген Романишин семінарист Ігор Гінда, катехит Галина Олексин, декан Бурштинського деканату о. Дмитро Шмігель. Навчально–показові тренування провели представники ГО “Сонячна Січ” та ” Цивільного корпусу «Азов”. А в переддень закінчення табору з концертом приїхав Клуб обдарованих дітей ОНД ” Просвіта”.

Діти радо і активно брали участь у всіх запланованих і несподіваних завданнях. У кожну вільну хвилину танцювали, співали і обмінювалися враженнями. Раділи, бо ж не всім випадає можливість провести час в таких умовах. Обіцяли наступного літа приїхати знову.

Віталій Грицюк наголосив, що організації табору в плані фінансування, харчування та матеріального забезпечення найбільше посприяли: голова сільської ради п. Михайло Кропельницький, який виділив місце таборування, організував харчування у шкільній їдальні, доставку дров та води; відділ у справах молоді і спорту Бурштинської міської та Галицької районної рад. Активно долучилися підприємці та благодійники – Микола Кучук, Степан Куриляк, Віра Курдидик, Григорій Івасишин, Ярослав Паранюк, голова райдержадміністрації Микола Попович,голова Бовшівської сільради Ганна Очкур, Андрій Іваськів,Тетяна Синчина, Олег Бойко, Василь Андріїшин. Посприяли добрій справі й декан Бурштинського деканату о. Дмитро Шмігель, та о. Микола Стефанишин. А мешканці зовсім невеликого села настільки полюбили таборян, що називали їх «наші діти» і зі сльозами на очах подумки прощалися, коли догорала ватра останньої «королівської ночі».