Більше року пройшло з часу нашої останньої розмови із міським головою Бурштина Василем Андрієшиним. За цей час дуже багато змінилося як у місті і громаді, так і в Україні загалом. Про все, що вдалося і не вдалося, про плани і перспективи, про наболіле – читайте з перших уст.

– Пане голово, давайте одразу ж, за гарячими слідами сесії міської ради, обговоримо питання розгляду проекту рішення 4515. Не будемо тут аналізувати позицію депутатів, котрі підтримали жителів села Насташине і не підтримали проєкт, чи тих, хто голосував «за», а зупинимося на вашій точці зору – чому Ви голосували за проект рішення «Про затвердження містобудівної документації «Детальний план території земельної ділянки площею 7,609 га для будівництва та обслуговування фермерських нежитлових будівель за межами населеного пункту с. Насташине, Бурштинської територіальної громади, Івано-Франківської області»»?

– Справді це питання зараз на устах всієї громади і не тільки. І так – рішення не було прийнято. Воно набрало всього 12 голосів. Чому я голосував «за»? Тому що вважаю, що громаді зараз важливо залучати інвесторів. Всі ми знаємо попередні історії із інвесторами. Ніхто у нас не те, що прижитися не зміг – ніхто не зміг навіть зайти. Згадаймо нещодавню ситуацію із «Леоні», ситуацію з індустріальним парком. Так виглядає, що ми самі створюємо певні бар’єри для інвестицій. Чому так – не знаю. Виходить, що нам ніхто не підходить. Але ми мусимо бути готові десь поступитись, десь дозволити інвестору розвиватись, розвивати бізнес. Я все ж сподіваюсь, що консенсус буде знайдений, що інвестор знайде підхід до людей і запропонує ті гарантії, котрі їх влаштовуватимуть. Так, я погоджуюсь, що попередній рівень комунікації з людьми був недостатнім, а іноді навіть надто агресивним. З людьми треба домовлятися, треба шукати компромісні варіанти. І так – це питання ми знову пропонуватимемо до розгляду депутатам на наступну сесію. Також буде розглянуто низку інших супутніх питань, які мали б убезпечити, чи то гарантувати людям дотримання їхніх вимог та побажань. Тому я розраховую на зміну позиції як інвестора, так і громади, на досягнення компромісу та позитивне вирішення ситуації загалом. Зараз все в руках інвестора, людей і депутатського корпусу.

– Пам’ятається, минулого року на землях громади мали розвивати ягідництво?

– Також не склалося. Десь, можливо, моя вина, що недопрацював. Десь – частина вини депутатського корпусу. Але землю під це не виділили. Тобто знову втратили робочі місця, втратили перспективу запуску процесу переробки ягід. Втратили можливість створення основи всього бізнесу – додаткової вартості. Звісно, сьогодні легше виростити зерно і продати його в Арабські Емірати, але користі з того українцям мало. Ми повинні розвивати переробку і продавати за кордон готовий продукт, а не сировину. Так працює увесь цивілізований світ. Мене інколи дивує позиція деяких депутатів, котрі свідомо виступають проти таких проектів. Але я з цим зробити нічого не можу. Стараюся переконувати, говорити, пояснювати, але чомусь воно не йде.

– Може зараз ситуація не надто сприятлива?

– Я не хочу все списувати на коронавірус і на війну. Вважаю, що навіть попри такі складні ситуації щось для громади потрібно робити. Так, нині ситуація вкрай важка, і всі можливі та навіть неможливі ресурси держава акумулює для захисту своєї території від росії. Дуже багато людей зараз віддають свої життя за Україну. Натомість ми в тилу повинні забезпечувати і допомагати усім чим можемо. Нині на паузі багато напрацювань, багато контактів і проєктів, котрі, за інших обставин, уже давно були б втілені. Візьмемо, до прикладу, наше водосховище. Ми минулого року контактували зі спеціалістами із Августова (Авгу́стів — місто в північно-східній Польщі, на річці Нетта – ред.). У них теж є ціла мережа водних об’єктів і весь літній бізнес пов’язаний із водою. Там добре розвинена інфраструктура, котра притягує влітку туристів із цілої Європи. Вони знають як це робити і готові були нам розробити стратегію. Проте, наразі, проектанти заїхати не можуть. Чи не хочуть.

– У одному із своїх відео коментарів ви розповідали про вітрильний спорт на водосховищі.

– Це було після мого візиту до Добротвора. До того часу я не міг зрозуміти, чому у нас не проводять змагання з перегонів на каное та байдарках. А, виявляється, у нас це не дозволяють робити хвилі. У Добротворі водосховище має ширину 300 метрів і практично відсутні хвилі. У нас хвиль немає тільки на каналі, а його для змагань замало. Натомість у нас перспективно розвивати вітрильний спорт. Для цього є всі умови, тож будемо над цим працювати. А канал наш годиться тільки для тренувань взимку, адже він не замерзає.

– Тобто у Бурштині невдовзі розвиватимуть вітрильний спорт?

– Так. Але не зараз. У нас навіть вже є людина, котра готова це організувати. Це один із колишніх керівників нашої області.

– А як щодо ще одного унікального місця в нашій громаді – Касової гори?

– Одна з Івано-Франківських фірм вже розробляє проєкт, котрий дозволить створити у нас в громаді малу «Асканію Нову». Йде мова про розміщення на 70 гектарах гори парнокопитних тварин, котрі б там росли, випасали ту траву, що є найкращим варіантом збереження усього того цінного рослинного фонду, котрий там росте й є одним із найбільших у Європі. Натомість навколо гори мали б бути створені оглядові майданчики, різноманітні атракції та місця для відпочинку, куди б могли їздити відвідувачі з метою туризму. Також там буде ще 70 гектарів природно-заповідного фонду, котрий має бути недоторканим. Для цього потрібен великий фінансовий та людський ресурс, але такі наразі є плани.

– Минулого року ви говорили також про витяги.

– Плануємо й це. Також плануємо запустити різного роду туристичні маршрути, відкрити візит-центр. Тобто зробити так, щоб залучити якомога більше туристів. Це саме стосується і нашого парку, про котрий вже знає вся Україна. Ви розумієте, ми почали втілювати проєкт, почали робити чистку і санітарну вирізку дерев, щоб з лісу зробити парк, щоб зробити парк привабливішим, і зустріли шалений спротив. Але є проєкт і ми зробили все згідно нього. Знаєте, зараз ведуться дискусії, відкрито кримінальне провадження, працюють спеціалісти. Це добре. Хай доведуть, що ми зробили щось не правильно. А поки нічого не доведено – це все просто політичні ігри. На жаль, зараз певні еліти в Бурштині просто знайшли нагоду, щоб активно включитись у боротьбу за місце під сонцем на майбутніх виборах. На дешевий піар у Інтернеті і збурення людей розуму особливого не треба, але ми це переживемо. Ми продовжимо розвивати цю частину території нашої громади.

– Нещодавно було прибрано територію біля недобудованого готелю…

– Там мав би бути великий реабілітаційний центр. Але громада сама не в змозі втілити цей проєкт, тому ми на одній із недавніх сесій погодилися на передання цього об’єкта у користування нашій обласній єпархії УГКЦ. У них є досвід в цій царині і сподіваємося, що спільно ми зможемо запустити той своєрідний довгобуд.

– Коли відкриється басейн?

– У серпні. Це буде оновлений басейн із новими підходами до роботи. Він буде платний, але зараз так мусить бути. Також вперше хочу озвучити, що зараз йдуть переговори із ДТЕК «Західенерго» про передачу нам рятувальної станції та того, як я називаю «острова» – території пляжу від моря до каналу. Також планують передати нам і місток. Це все робиться для того, щоб ми могли розвивати цю зону в комплексі, щоб могли доглядати і контролювати порядок, щоб громада, зрештою, могла на цьому заробляти.

– Чи не занадто амбітні плани?

– Справді, є багато людей, які мені не вірять, які не вірять у цей проект. Але я вірю, що це ми зробимо. Побачите – пройде час і це все буде.

– Було б добре, щоб запрацював фонтан.

– І фонтан запрацює. Але на сьогодні є багато різних речей та постанов, котрі не дозволяють нам провести фінансування капітального ремонту фонтану. Чекаємо на чергові зміни до постанови № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану». Можливо щось зміниться і ми зможемо виконати ці роботи швидше.

– Це саме стосується і туалету, котрий теж став відомим на всю Україну?

– Так. Наразі нам важко реалізувати цей проект. Але вже більше десяти років у Бурштині йде мова про необхідність встановлення туалету. Ми підійшли до цього питання ще у листопаді минулого року. Нам досі не вдалося його поставити. Але туалет потрібний і він буде. А все інше – дешевий піар. Я навіть не хочу цю фейсбучну писанину серйозно сприймати. Нехай люди, котрі це роблять, спочатку розкажуть що вони зробили для того, щоб у місті був туалет. Чи вони вважають, що його Бурштинській громаді не потрібно? Чи може у них не було можливостей? Найкращий лікар всіх хвороб – час. Час все розставить на свої місця. Тільки справи говорять про людину. Я вірю, що в цілому громада розуміє і підтримує нашу роботу. Але більшості громади, на відміну від декого, ніколи сидіти у Інтернеті.

– Тобто маючи колосальний «екологічний фонд» Бурштинська громада мало що сьогодні може зробити?

– Так. Раніше всі кошти екологічного податку можна було використовувати тільки згідно постанови Уряду № 1147. А тепер на цю постанову ще наклалася постанова № 590. Тому робимо те, що можемо. Зараз дуже багато речей лежать у зовсім іншій площині.

– А що то за історія така із стадом корів на 500 голів?

– Я озвучив на сесії, що керівник ферми, котра знаходиться у Сумах, планує релокацію свого бізнесу на західну Україну. Серед багатьох громад він розглядає і нашу. Але як воно буде – ще не знаємо, адже за таку можливість почали боротися й інші громади нашої області. Тому потенційний інвестор також буде обирати місце, де йому нададуть найкращі умови. Йде мова, насамперед, про мінімум 500 гектарів землі, про вільні ферми, про всебічне сприяння. Я вже над цим працюю, але як воно буде, як це пояснити депутатам, власникам великих агрохолдингів, котрі взяли в оренду наші землі? Як пояснити, що якщо будуть корови, то буде молоко, як буде молоко, то будуть сироварні, буде виробництво, будуть якісь інші перспективи?

– В кінці квітня освітян міста перевели на 2/3 ставки….

– Справді наша каденція припала на дуже складний час і рішення, які іноді доводиться приймати – доволі непрості і не популярні. Спробую пояснити – триває війна. Держава всі гроші акумулює для фронту, школи зачинені а дітям та викладачам доводиться працювати он-лайн. З фінансування нашої освіти вилучили майже 6 мільйонів гривень. Ще чотири мільйони ми втратили через недостатню наповнюваність класів. Тож мусіли вибирати – чи платити далі повні оклади і влазити у борги із зарплат, чи перевести на простій і на 2/3 окладу і зберегти шанси на нормальне відновлення роботи. Ми вибрали друге. Не всім це сподобалось і ми це розуміємо. Ми були готові до такої критики. Але зараз буде три місяці канікул, думаю, що виплатимо відпускні, оздоровчі. А у вересні, дасть Бог, приступимо до повноцінного навчання. Зрозумійте, система фінансів така, що неможливо екологічними чи якимись іншими коштами платити зарплату. Тут я ще дякую Богу і депутатам, що ми у минулому році реорганізували систему нашої освіти, адже зараз був би вже повний завал.

– На сесії депутати заслухали звіт директора КНП «Бурштинська центральна міська лікарня» Володимира Василика, та затвердили фінансовий план зі змінами у котрому йшлося про зростання доходів КНП. Можна сказати, що наша медична галузь зараз працює добре?

– Так, медична галузь зараз працює добре. Пам’ятаю ще на початку каденції були і борги із зарплат і певного роду мітинги, але зараз все налагодилося, реформа практично завершена і медицина почала на себе заробляти. Добре справляється керівництво, щоразу розширюючи пакет послуг, вчасно кошти надходять і від НСЗУ. Не можна сказати, що міська рада зовсім не допомагає медикам, але це вже більше йде мова про покращення матеріально-технічної бази нашого комунального некомерційного підприємства.

– А як щодо інших комунальних підприємств міста. Виправдала себе реформа КП «Житловик»?

– Ми сьогодні практично не маємо боргів із зарплат, ми щоразу рідше чуємо нарікання на якість обслуговування житлового фонду. Можу впевнено сказати, що зараз добре працює КП «Еко-сервіс», КП «ЖЕГ», та ФОП Хацевич. Звичайно, що воно все ще не так, як має бути, але процес пішов. Дещо складніша ситуація із оновленим КП «Житловик», котрому у спадок залишився від’ємний фінансовий шлейф попередніх років, але знаю, що керівник над цим питанням працює. Зокрема зараз йде мова про покриття різниці в тарифах. На сьогодні ця різниця – більше 9 мільйонів гривень. Якщо нам вдасться вирішити цю проблему і провести залік, то і КП «Житловик» вийде на лад. Тепер є інша небезпека: все шалено здорожчало. І це все знову ж таки лягає в тариф. Мені прикро це говорити, але сьогодні всі наші КП знову працюють в мінус. Нинішня ситуація знову тягне підняття тарифів. Я розумію і людей, котрі іноді не мають чим оплачувати тарифи. Але така ситуація зараз складна. Ми намагаємося покращувати якість устаткування. Зокрема зараз міняємо устаткування на другій насосній. Це дасть змогу заощаджувати приблизно 30% електроенергії. Це суттєво. До прикладу, сьогодні громада споживає в місяць електроенергії на 1.5 мільйона гривень. Це дуже багато.

– Як справа зі створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ)?

– ОСББ буде своєрідним індикатором зацікавлення власників квартир економією коштів та покращенням якості житла. На жаль, сьогодні Бурштин ще живе минулим із гаслами «нам все мають зробити». Тому люди не дуже зацікавлені у тому, що потрібно щось робити самим. Сьогодні ми ще маємо досить дешеве тепло від станції, що теж не сприяє бажанню мешканців створювати ОСББ. А таке об’єднання зараз дає можливість повністю утеплити будинок, змінити комунікації, його зовнішній вигляд за рахунок співфінансування із фонду енергоефективності у сумі 60%. 20-30 % (в залежності від виду робіт) дофінансує міська рада і тільки решту, що залишиться, мали б докласти люди, та й то з можливістю розтермінування. Але це зараз нікому не цікаво. У нас є об’єднання із чотирьох будинків на вулиці Січових Стрільців і ми на їх прикладі маємо показати всю вигоду від такого об’єднання.

– Нещодавно на оновленому штучному полі колишнього комбінату спортивних споруд відбулися футбольні зустрічі між командами Бурштинської міської ради та ДТЕК Бурштинська ТЕС, і дитячими командами села Бовшів та міста Бурштин у рамках проєкту «Давай грай!». Скажіть, вже все заплановане майно вже передане на баланс громади?

– Ні. Залишився ще басейн. Як я вже казав, басейн плануємо запустити у серпні. Також я вже згадував про те, що нам передадуть рятувальну станцію та інші об’єкти включно з землею і мостом. Ще ми просимо про базу колишнього ОРСУ та про теплиці. Наразі відповіді нема. Усі спортивні об’єкти будуть об’єднані під керівництвом новоутвореного комунального підприємства. Натомість ПК «Прометей» увійшов у структуру закладів відділу культури. Інше питання – чи нам тепер необхідно два великих будинки культури (БК імені Тараса Шевченка у старій частині та ПК «Прометей» у новій частині міста – ред.)? Над цим ми ще будемо думати. Можливо будинок культури у старій частині Бурштина матиме згодом якесь інше призначення. Наприклад там буде музей, або ж кінотеатр. Будемо розглядати різні варіанти.

– Якщо ми вже зачепили цю тему, то не можу запитати про футбол, про футбольну команду.

– Раніше я досить песимістично ставився до утворення футбольної команди у місті. Але після нещодавньої поїздки у Добротвір моя думка змінилася. Ми обов’язково після перемоги матимемо футбольну команду, котра гратиме у чемпіонаті області. Так, доведеться напевно почати з нижчих рівнів змагань, але це повинен бути довготривалий проект і Бурштин повинен знову бути представлений у футбольній обласній спільноті. Щодо вищих рівнів змагань – загадувати наперед не буду.

– Що ми все про місто та про місто. Давайте трохи про село. За півтори роки вже видно можливості та потреби кожного старостинського округу, видно усі реальні доходи і витрати. Чи не проглядається якийсь шлях оптимізації округів?

– Це проглядалося ще раніше і досі дехто каже, що можна було б Бовшів та Задністрянськ об’єднати, Старомартинівський та Тенетниківський округи об’єднати. Коростовичівський можна із Озерянським, а Юнашківський із Сарниківським. Можна іще придумувати варіанти. Але я вважаю, що це не на часі. Той поділ, який зараз є – найбільш оптимальний. Принаймні на сьогоднішній день. Повірте, зараз є справи набагато важливіші, аніж зміни табличок. Також хочу відповісти на ті закиди, що ми дбаємо тільки про місто. Ні. І це вам скаже кожен староста. Стільки робіт, як зробилося за цих півтора роки, не робилося за довгий час існування сіл у колишньому Галицькому районі. І я в цьому твердо переконаний, бо щотижня стараюся об’їжджати усі населені пункти. Так, хотілося б зробити ще більше і ще краще. Але всьому свій час: нині мусимо перемогти ворога а вже завтра знову дбати про свої домівки.

– На початку своєї каденції Ви у інтерв’ю «Віснику Бурштинської громади» казали про те, що важко налагодити співпрацю із виконавчим апаратом ради та й інколи навіть з депутатським корпусом. Щось змінилось?

– На жаль, ні. Можливо в цьому винен і я. Але такий я є. Я не звик сидіти в офісі і пити каву. Я звик працювати. Іноді може це й не добре. Можливо державна служба потребує іншого підходу до людей, потребує якоїсь довгострокової стратегії, потребує плетіння інтриг та інших речей, які мені чужі. Але я вірю, що все налагодиться і дякую кожному за співпрацю, за підказку, за зауваження.

– Останнім часом ви частіше виходите в ефір, почали записувати відеокоментарі. Раніше цього не робили. Чому змінилася позиція?

– Знаєте, у нас сайт міської ради – один із найінформативніших сайтів у області. Там є все. Є рішення, є проекти, є розпорядження. Усі сесії транслюються у прямому ефірі. І я раніше думав, що цього достатньо, що кожен може знайти собі те, що його цікавить. Але час такий, що люди потребують живого спілкування, потребують коментаря чи пояснення. І нині є така можливість – адже технології дозволяють все. Тому мені не важко записати короткий коментар. Інша справа – як це сприймають. Хтось почав називати це самопіаром, хтось навпаки каже, що того замало. Намагаюся знайти якусь середину. Але одне скажу точно – міська рада ніколи нічого не приховувала і не приховує. Все завжди у відкритому доступі. Тільки потрібно вміти шукати те, що вас цікавить.

– І наостанок про той шалений потік критики: як з ним справляєтесь і чи очікували ви такого?

– Коли я сюди йшов, я знав, що буде нелегко, але що буде аж так – не міг собі навіть уявити. Тому стараюся поменше того всього читати і вірю, що є величезна кількість адекватних людей, котрі дивляться на речі реально, котрі бачать ті об’єми робіт, що вже виконані, котрі розуміють, що не все одразу. Тому ще раз кажу – все розставить час. І тільки по ділах можна судити. Я не говорю, що наша каденція працює ідеально, але, повірте, ми не гірші за попередників. Нинішню критику сприймаю як можливість переусвідомити певні речі, покращити свою роботу та нарешті зрозуміти хто є хто у нашій громаді.

Бажаю усім миру, спокою, розуміння і терпіння. Дякую усім нашим захисникам, дякую усім волонтерам, котрі в тилу підтримують фронт, дякую усім, хто передає допомогу з-за кордону, дякую за невтомну працю медикам. Ми, зі свого боку, теж намагаємось робити усе можливе.

Співчуваю усім родинам, котрі втратили своїх воїнів – наших захисників. Оце зараз головне. А обливати один одного брудом і займатися політикою – це не наш пріоритет.